Погоржельська Ірина
Дослідження та реконструкція штанів зі знахідок археологічного текстилю в місті Дубно
Дослідження епохи козацької доби, а зокрема її матеріальної культури, додають живих фарб постатям, розкривають економічні, майнові, соціально-станові, громадські, а подеколи навіть політичні відносини між людьми. Одним з елементів матеріальної культури, є одяг та тенденції моди, що відображають культурні впливи , розвиток кравецьких і ткацьких, а також інших споріднених технологій. Якщо деякі аспекти цієї теми були висвітлені в публікаціях, як то вишивка, типи текстилю, назви одягу того періоду, то комплексне дослідження з поданням крою та реконструкцією зустрічаються дуже рідко. Такий прикладний підхід дає можливість не тільки відтворити елемент або комплекс одягу та провести порівняльний аналіз з подібними аналогами, але й можливість експонувати репліку або реконструкцію без ушкодженню оригіналу та залучення коштів для створення відповідних технічних умов, необхідних для автентичного текстилю.
Одним з практичних методів дослідження є історична реконструкція, тобто відтворення предметів відомих за описами або частково збережених з історичною відповідністю матеріалів та технологій виготовлення; а також репродукція – ідентичність основних параметрів з незначним відхиленням, або копія артефакту – детальне відтворення конкретного історичного предмету з зображенням технологій та матеріалів.
Реконструкція базується на ряді джерел – письмових, образотворчих, а також, безсумнівно, археологічних. Тому дослідження поховальних крипт у Дубно Рівненської області в бувшому костелі бернардинів стало основним підгрунтям для аналізу та реконструкції одягу, а також кравецьких технологій того періоду. Так у 2002 році дослідник В. Гупало відкрила крипту 2, де серед кількох поховань була знайдена труна з рештками (нажаль зі слідами мародерства) текстилю та кістяком. Археолог зафіксувала, що покійний був одягнутий у « штани візерунчастого атласу в яких шви оздоблені шовковою стрічкою. Судячи з крою це штани-шаровари т. зв. східного типу, а також одягом, означеним дослідницею, як контуш. Варто зазначити, що штани є унікальною знахідкою. Кілька екземплярів штанів-плюдрів XVII ст. досліджені й описані польськими археологами-реставраторами М. Группа та А. Дронжковською, але всі вони належать до чоловічих костюмів західноєвропейського зразка, натомість знайдені у Дубні – «до сарматського». Опис елементу крою штанів, що носили разом з жупаном зустрічається в щоденнику французького мандрівника Ульрика Вердума «під довгим вбранням носять обтислі штани з боку відкриті, а з переду – закриті, щоб холод, коли зимою їздять на коні, не міг вихолодити». Проте дубенські штани мають клапан спереду, на кшталт західноєвропейських, але вони довгі, вужчі й тільки розширені в кроковому шві клинами, мають отвори як на кишені, декоровані шовковою тасьмою і пошиті з шовкового візерунчастого дамасту золотистого кольору.
Порівняти знайдені штани можна тільки з описами Кітовича «у шляхти і багатих міщан портки були з французького сукна червоного або кармазинового кольору, а також з атласу та адамашку блакитного». Про вузькі штани XVII ст. відомо з міщанських інвентарів того часу, що були вони сукняні, а найдорожчі –шовкові «штани рожеві, оливкові одні штани з шаржі без декорувань злотих 7 грошей 8, штани кармазинові старі». Значаться штани й серед пограбованих у 1618 році речей «взято портки лунськи сині, каразиєві сині портки за 3 злотих» та опису речей заможного киянина 1687 року «суконні штани, старі червоні кумачні штани», а в гардеробі короля Зигмунта Августа навіть кілька видів штанів «портків, шалавари і споднє для ловів підшиті вовчим хутром». Польський дослідник Л. Голінбейовський поділяє крій штанів на декілька видів – «польські широкі, німецькі короткі, угорські довгі вузькі, козацькі й турецькі довгі й обвислі, що напускалися на халяви чобіт», а Лінде в своєму словнику зазначає «з ферезії наказав собі робити порткі». Образотворчі ж джерела ще менше висвітлюють цей елемент костюму, оскільки його практично не видно на портретах, тільки приблизний портрет і колір. Частковий крій вузьких штанів, вдягнених під жупан, можна побачити на гравюрі «Напад на короля Зигмунда ІІІ в 1620 році в Сеймі». Отже, штани знайдені в Дубні є яскравим саме матеріальним підтвердженням численних описів цього предмету чоловічого гардеробу.
Шовкові штани на сьогоднішній день знаходяться у ДІКЗ м. Дубна. Попередній огляд підтвердив тезу що даний одяг не належить до одноразового вжитку: деформація поясу з поперечними складками, невелика витертість тканини в області колін, розтягнуті отвори для кишень, витертість нижньої кромки штанин. Отже таким чином можна стверджувати, що цей виріб не було пошито для поховальної церемонії, а він слугував покійному ще при житті. Шви стачування клинів, шаговий та розрізи під кишені додатково обшиті шовковою тасьмою, що окрім декоративної функції також зміцнювала шви в місцях найбільшого тертя, що теж підтверджує тезу про прижиттєве користування цим одягом.
Частково крій штанів було описано польським реставратором А. Дронжковскою, проте вперше з’явилась можливість докладно перезняти їх крій без жодного ураження артефакту. Крій складається з 12 конструктивних елементів , зшитих шовковою ниткою швом «за-голку». Бічні частини були суцільні, мали розміри з підкроєм для суцільнокроєнного клапану. Передні клини в верхній частині також сходяться у цей клапан, що застібався на поясі. Причому сам пояс мав свою власну застібку зпереду, скоріше за все на гачки, а ширина поясу регулювалася на спині зав’язкою на шовковий шнурочок, протягнутий через 4 петельки – по 2 з кожного краю.
Дослідниця зазначає що така конструкція штанів поєднує східну та західноєвропейську тенденцію. Так турецькі штани цього періоду дійсно мали подібну конструкцію з клинами і силуєт, також фіксується і їх імпорт до території Речі Посполитої. Але вони не мають застібки, а стягуються на шнурок, пропущений через пояс-куліску. Застібку ж на цільнокроєнний клапан та стабільний пояс мають штани західноєвропейського типу, такі як з зібрань барокового театру в Крумлові (Чехія), також подібні клапани характерні для вузьких штанів угорського типу ще з другої половини XVII ст., проте вони мають дуже вузький силуєт, або скорочені до коліна. Тому штани з дубенської крипти є цікавим прикладом порівняння східного помірковано-вільного силуету з вигодами моди Західної Європи. Турецькі та європейські штани, як відомо з музейних зібрань , мали підкладки, а про існування підкладки в дубенських штанах на момент їх видобуття з крипти інформації немає. Проте, ретельний огляд штанів вже у фондах Заповідника, виявив сліди монтування підкладки в вигляді повздовжніх швів з довгими стібками й фіксуванням. Про наявність підкладки також свідчили дуже маленькі припуски на шви біля 5-7 мм внизу штанин, а також пояс, що мав отвори на шнурок тільки в одній площині. За фотографіями археолога видно, що досить добре зберігся шовковий плечовий одяг покійного, оздоблений такою ж самою як і на штанах тасьмою, і можливо виготовлений в той самий час.
На підставі проведених досліджень та для підтвердження тези про існування підкладки на штанях було здійснено мною їх історичну реконструкцію. Оскільки на самому артефакті збереглися сліди кромки ткання дамасту, то можна було встановити ширину використаної тканини, вона становила біля 52-55 см, тобто приблизно лікоть. Тому мною була використана тканина подібної ширини – шовковий адамашек з подібною щільністю та малюнком, а для підкладки – домоткане льняне полотно згідно вищезгаданих джерел того часу.
Розкрій підтвердив, що додаткові клинці на передніх та задніх клинах не є конструктивними деталями, а доточені що зумовлено вузькістю тканини.
Нажаль згоріла передня частина поясу і частково клапану не дають докладно відтворити саму застібку клапану, бо лишився тільки фрагмент його фіксації на поясі у вигляді ніжки гудзика або гачка. Для застібки самого поясу – металеві гачки виготовлені вручну.
Таким чином можна ствердити, що знайдені шовкові штани є унікальною знахідкою, що відтворює елементи крою як Південного Сходу так і Західної Європи.