УКР 
PL 
DE 
EN 
Лесина груша з Колодяжного цвістиме у Заповіднику і по всій Україні
Перегляди: 855
До ідеї проведення акції «І проросте пагіння із минулого у майбутнє» у рамках відзначення 150-річчя від народження геніальної української поетеси Лесі Українки, причетні двоє людей – співзасновник журналу-каталогу «Сонце-Сад» та ентузіаст садівництва Остап Михаць та волинська журналістка Людмила Приймачук.
Знаючи Остапа Романовича як великого поціновувача творчості Лесі Українки, волинянка запросила його відвідати садибу Косачів у Колодяжному. Тут досі, уже понад 100 років, росте крислата, висотою майже 20 метрів груша, яку посадила молодша Лесина сестра – Ізидора. Через свій поважний вік дерево місцями струхлявіло, але й досі плодоносить – груші, якими смакувала Леся і вся родина Косачів, такі ж солодкі й соковиті, як і в далекому минулому.
Ось так, два роки тому, у людей, які цінують кожен факт із життя геніальної поетеси, народилась ідея продовжити рід Лесиної груші. Задум провести акцію і присвятити її ювілею письменниці, підтримали у Національній спілці письменників України, активно відгукнулась й громадськість.
Гілочок-живців нарізали із самого вершечку крони, і Остап Михаць спробував прищепити їх на груші-дичці. Щепа прийнялась, і вже через рік з’явилась можливість висадити перші саджанці на території садиби-музею Лесі Українки.
У тому, що «діти» Лесиної груші мають розійтись по багатьох регіонах України, переконана й співорганізатор акції Людмила Приймачук. Адже життя і творчість Лесі Українки та родини Косачів тісно переплетена з іншими містами та селами, зокрема й Рівненщини, яка входила до складу Великої Волиніходила до складу Великої Волині.
Отже, у тому, що одна із копій Лесиної груші знайшла своє місце на території замкового дворища Державного історико-культурного заповідника м.Дубна, є своє історичне обґрунтування. Ось чому колектив установи залюбки долучився до проведення акції. Її організатори планують у цьому році висадити 70 саджанців у різних куточках України.
Весна переможе!
Знаючи Остапа Романовича як великого поціновувача творчості Лесі Українки, волинянка запросила його відвідати садибу Косачів у Колодяжному. Тут досі, уже понад 100 років, росте крислата, висотою майже 20 метрів груша, яку посадила молодша Лесина сестра – Ізидора. Через свій поважний вік дерево місцями струхлявіло, але й досі плодоносить – груші, якими смакувала Леся і вся родина Косачів, такі ж солодкі й соковиті, як і в далекому минулому.
Так народилась ідея продовжити рід Лесиної груші
Ось так, два роки тому, у людей, які цінують кожен факт із життя геніальної поетеси, народилась ідея продовжити рід Лесиної груші. Задум провести акцію і присвятити її ювілею письменниці, підтримали у Національній спілці письменників України, активно відгукнулась й громадськість.
Гілочок-живців нарізали із самого вершечку крони, і Остап Михаць спробував прищепити їх на груші-дичці. Щепа прийнялась, і вже через рік з’явилась можливість висадити перші саджанці на території садиби-музею Лесі Українки.
Ми не обмежились Колодяжним, – зауважує Остап Михаць. – Акція, за нашим задумом, має охопити якнайбільше меморіальних місць, пов’язаних з Лесею Українкою та родиною Косачів. Висаджуючи саджанці у різних областях України, тим самим ми утверджуємо духовну спадкоємність, я б сказав, сенсорний зв’язок між поколіннями. Це як додаткове нагадування про наше коріння. Бо, як на мене, ніхто так не відобразив у своїй поезії душу українського народу, як це зробила у свій час Леся Українка
«Діти» Лесиної груші мають розійтись по багатьох регіонах України
У тому, що «діти» Лесиної груші мають розійтись по багатьох регіонах України, переконана й співорганізатор акції Людмила Приймачук. Адже життя і творчість Лесі Українки та родини Косачів тісно переплетена з іншими містами та селами, зокрема й Рівненщини, яка входила до складу Великої Волиніходила до складу Великої Волині.
Лесин батько, Петро Косач, був головою з’їзду мирських посередників і керував трьома повітами – Луцьким, Ковельським і Дубнівським. – розповідає волинська журналістка. – Тому існує велика ймовірність того, що Леся разом матір’ю бували у Дубні…
Отже, у тому, що одна із копій Лесиної груші знайшла своє місце на території замкового дворища Державного історико-культурного заповідника м.Дубна, є своє історичне обґрунтування. Ось чому колектив установи залюбки долучився до проведення акції. Її організатори планують у цьому році висадити 70 саджанців у різних куточках України.
Весна переможе!
