Загальні новини

Відголоски про славу відомої вишивальниці Загальська Леокадія Михайлівна чути далеко за межи древнього Дубна, і не лише. Своїм талантом вона прославилася чи не на весь світ. Леокадія Михайлівна – це талановита вишивальниця гладдю, картини якої вважають надзвичайними по манері вишивки та підборі кольорів у нитках. Свою любов до вишивання вона успадкувала від мама – Ганни Миколаївни Бабич – народної вишивальниці, заслуженої працівниці культури Польщі.

1

У години натхнення і душевної гармонії Леокадія Михайлівна бере до рук голку та нитки, стібок за стібком і виходить справжнє диво. Її картини, що вишиті гладдю, майже не відрізниш від витворів мистецтва. Скільки неординарної творчої уяви, який великий дар бачити та відчувати у всій його красі, та зрештою, скільки звичайного людського терпіння криється за кожним портретом, натюрмортом, пейзажи. Її унікальна вишивка виставлялися не лише в багатьох містах Україні, а й у близькому та далекому зарубіжжі: Польщі, Білорусі, Чехії, Росії.

Народилася Леокадія Михайлівна 18 липня 1944 року в м. Дубно, Рівненської області. У 1974 році закінчила факультет біології Тернопільського Державного педінституту. Працювала вчителем хімії та біології в школі с. Мильча, Дубенського району. Згодом, вихователем дитячого садка в с. Гайки-Ситенські, що на Радивилівщині.

У 2005 році від Управління культури Рівненської облдержадміністрації, управління культури і туризму Рівненського міськвиконкому Леокадія Загальська отримує сертифікат – «Найкращий майстер народного мистецтва — 2005 року».


У 2006 році за свій талант, професіоналізм, працьовитість та активну громадську діяльність пані Леокадія отримує найвищі нагороди від міста Дубна та району — «Кришталевого жолудя» та «Золотого колоса», нагороджена почесною грамотою за участь у форумі національних культур України та грамотою за вагомий внесок у розвиток самодіяльного аматорського мистецтва як керівник любительського об’єднання ” Веселі бабусі “.

Усю красу та майстерність у вишитих картинах Леокадії Загальської та Ганни Бабич бачили і відвідувачі Дубенського замку. Ще в далеких 20-30-х роках ХХ ст. пані Ганна будучи маленькою дівчинкою навчалася в школі при Дубенському монастирі кармеліток, де отримала перші навики від черниць оздоблюючи золотими та срібними нитками одяг для духовних осіб. Згодом, вишивання стає сенсом її життя

Чого лише вартує портрет тодішнього голови польського уряду маршала Пілсудського, немовби писаний пензлем на полотні. На жаль, сам Пілсудський його не бачив, але довгий час він виставлявся у Варшавському музеї. Вишила вона й портрет англійської королеви, який виставлявся у галереї Кракова.


Талановита майстриня реставрувала і стяг 43-го польського полку піхотинців, який дислокувався у Дубні, вишила прапор польської гімназії, що діяла при місті, портрет Тараса Шевченка, ікону Божої Матері. Картини матері та доньки на виставках розміщувались поряд. Сама так Леокадія Михайлівна хотіли підкреслити, що її творчість невіддільна від доробку Ганни Бабич і її картини є ніби органічним продовженням материнського мистецтва, виконанням її заповіту.

Оцінюючи роботи вишивальниць, дехто з відвідувачів стверджував, що пані Леокадія уже перевершила рідного вчителя. Сама ж вона так не вважає і без вдаваної скромності каже, що мамині картини назавше залишаться для неї недосяжним зразком високого мистецтва. Для них вишивання – це сенс життя.

Хоча у майстринь різна техніка вишивки, але мають вони й спільну роботу – це прапор нашого міста, що вишитий гладдю золотими нитками

Скільки душевного тепла, уяви і часу вкладає пані Леокадія у кожен свій витвір. Над першою роботою під назвою «Зима» вона працювала майже рік. Також, у її великому доробку є вишиті картини під назвою: «Кобзар», «Осінній пейзаж», «Літо», «Троянди», «Польові квіти», «Архангел Михаїл», «Прапор міста Дубно», «Лелека», «Сойка», «Хоругва гімназії №1 міста Дубна», «Робота для комітету з Національної премії ім. Т. Г. Шевченка», «Лисички», «Осінній пейзаж. Мій рідній край», «Балерина», «Вершник», «Анею хранитель» та багато інших