Новини заповідника

До 2018 року острів Дубовець на південній околиці старого Дубна залишався тerra incognita. Але чотири роки тому завідувач відділу історії Державного історико-культурного заповідника м. Дубно, кандидат історичних наук Юрій Пшеничний (далі Ю. П.) та голова МГНО «Дубенський археологічний осередок» Андрій Бардецький (А. Б.) організували археологічну експедицію і вона принесла результати. Вони ж розповіли, що принесли цьогорічні розкопки.

– Чим відрізняється четвертий сезон розкопок на острові від археологічних експедицій попередніх років?

Ю.П.: - Цьогорічний сезон є продовженням пошукової роботи попередніх років. Дубовець – це важлива історична пам’ятка, до якої належить насамперед комплекс Свято-Вознесенського монастиря, що був заснований князем Василем Острозьким. На сьогодні досліджено 80 об’єктів монастиря – від невеличких стовпових конструкцій до смітника площею понад 40 кв. м. Останній об’єкт першої половини XVII ст. ще до кінця не досліджений. Частково його наукове вивчення припадає і на цей сезон. Об’єкт зберігає у собі масовий керамічний комплекс, побутові та харчові відходи, рештки ремонтних робіт. Якщо конкретніше, то це велика кількість фрагментів посуду, прикрас, кахлю, інших речей, які дають чудове уявлення про повсякденне оточення насельниць монастиря у той період.

 
– Що стало результатом попередніх розкопок на острові?

Ю.П.: - Роботи попередніх сезонів оформлені у декілька наукових статей, серед яких найбільш ґрунтовна має назву «Комплекс споруд ранньомодерного часу Підборецького монастиря на острові Дубовець в околиці Дубна». У ній найбільш детально описаний комплекс об’єктів, який був тут знайдений. Крім цього, результати розкопок були представлені у вигляді виставок у Дубні та Острозі. Важливо, що вони мають перспективу бути оформленими в постійні експозиції на тему археології дубенських монастирів. Це питання недалекого майбутнього. Попереду у нас ще детальне вивчення керамічного комплексу згаданого об’єкта: типологізація посуду, створення статистичних зведень тощо.

– Хто залучений у розкопках цьогоріч?

Ю.П.: - Незмінними учасниками археологічних досліджень з 2019 року є студенти Національного університету «Острозька академія», які навчаються за спеціальністю «Історія та археологія» (керівник Володимир Марчук). Для них це чудова нагода закріпити свої теоретичні знання з методики польових археологічних досліджень. Як завжди, активно долучилась до розкопок громадська організація «Дубенський археологічний осередок» з її керманичем Андрієм Бардецьким, а також школярі та волонтери.

– Сьогодні на розкопі можна побачити й маленьких помічників…

Ю.П.: - Зараз у нашому місті перебуває чимала кількість внутрішньо переміщених сімей, тож ми вирішили познайомити дітей-переселенців з археологією. Це добра нагода для них пізнавально провести вільний час, спробувати себе у ролі археологів, ознайомитись з історією Дубна – його традиціями, культурою через дотик до польової роботи. Дітям це дуже цікаво.

– Якими знахідками можете похвалитись у перші дні розкопок ?

Ю.П.: - Окрім вже звичної великої кількості фрагментів полив’яного та фаянсового посуду, скляних виробів, пічних кахлів, на четвертий день розкопок на об’єкті №2, як ми називаємо великий смітник, знайдено розвал мореного горщика, який згодом буде реставруватись, а також кістяну намистину.

– Якщо уявити собі, що про острів Дубовець ми б розповіли мовою кіно, який би це був жанр – документалістика, детектив, щось інше ?

А.Б.: - Однозначно, це був би документальний фільм. Однак про археологічні розкопки відзняти фільм, який би зацікавив пересічного глядача, далекого від археології, взагалі-то складно, а то й неможливо. Такий фільм становив би інтерес суто для фахівців у цій справі. Для широкої аудиторії він, боюсь, був би нудним, і навряд чи широкий глядач додивився б його до кінця.

Про археологію, на мою думку, потрібно розповідати лаконічно і динамічно – короткими сюжетами, не більше 3-5 хвилин, а то й ще коротшими роликами.

– У чому, на Вашу думку, ексклюзивність, археологічна цінність острова Дубовець?

Ю.П.: - Як пам’ятка археології, Дубовець цікавий тим, що про цей монастир чітко відомо, коли він був заснований (1592 р.), і коли припинив своє існування. Тобто, є хронологічні межі, які дозволяють датувати його археологічні комплекси. І це важливо, позаяк, знаючи нижню археологічну межу появи цього монастиря, ми можемо знайдений матеріал використовувати для порівняння (датування) з іншими пам’ятками на території Волині.

По-друге, Дубовець археологічно мало досліджений. Ми не знаємо про періоди розвитку монастиря – процесів перебудов, розширень, культурних запозичень, торговельних зв’язків. Це якраз дозволяє зробити археологія, як і конкретизувати планувальну ситуацію монастиря.

А.Б.: - З наукової точки зору ексклюзивність цього місця полягає вже у тому, що монастир знаходиться на острові. До моменту його заснування, цілком вірогідно, ця територія не була ніким освоєна. Тому зі знахідок, пов’язаних з монастирем, ми формуємо еталонну колекцію, яка має чітку хронологічну прив’язку до монастиря. Дубовець у цьому сенсі справжній клондайк для археологів, адже ми натрапили на смітник, який має «вузьку» дату, і з якого ми отримали максимум знахідок. Ми досі опрацьовуємо колекції предметів попередніх експедицій. І коли ми їх введемо у науковий обіг, можна буде видати цілу монографію. Ось у цьому і є найбільша наукова цінність Дубовця.

– Який же основний підсумок попередніх сезонів археологічних досліджень Дубовця?

А.Б.: - Тут слід говорити про дві лінії. Перша, якщо згадувати знахідки, які ми з Юрієм Пшеничним «переварюємо» і вводимо отримані матеріали у науковий обіг. Вони стосуються в основному археології пізнього середньовіччя. Поки що до кінця ми їх ще не осмислили, а тому не готові презентувати. Але паралельно йде інша лінія цих робіт – організаційна. Ми створили Дубовець як полігон для популяризації діяльності громадської організації. Це свого роду експеримент, аби з’ясувати, чи можна у нас робити щось важливе на громадських засадах. Тобто, для нас важливіше, щоб на цьому острові вирувало життя. Якби нас цікавили суто наукові результати археологічних досліджень, ми б місяцями займались розкопками на максимально якісному професійному рівні. Але ми добровільно приносимо у жертву свої завдання заради того, щоб цей острів жив, залучаючи до пошукових робіт студентів-практикантів, волонтерів, організовуючи екскурсії для дітей тощо.

Тому будемо щасливі, якщо хоча б хтось із молодих людей, які тут побували, у майбутньому пов’яже своє життя з археологією. Навіть, якщо перебування на острові у когось відкладеться в пам’яті як приємний спогад, це теж буде позитивним моментом нашої роботи. Гадаю, що все, чим ми зараз займаємось на острові Дубовець, буде по-справжньому оцінено з плином часу.