Новини заповідника

З нагоди 530-річчя першої писемної згадки про Дубенський замок, ми провели бліцопитування серед науковців Заповідника, запропонувавши їм відповісти на питання: в чому унікальність історичної перлини нашого краю?
Їхні думки з цього приводу розміщуємо нижче.

Юрій Пшеничний, завідувач відділу історії:

– Якщо говорити про замок як про місце роботи, то його унікальність у тому, що тут зібрані непересічні особистості, я б їх ще назвав «заповідні види», кожен з яких по-своєму неповторний – колектив в цілому дуже колоритний. А в контексті історичної пам’ятки слід згадати його просторово-планувальну характеристику, яка пов’язана з дуже своєрідним архітектурним рішенням, коли були збудовані лише два бастіони. Тепер ми уже знаємо, що це було пов’язано з існуванням старішого замку ХV ст., який не зберігся. Новий бастіонний замок «припасували» до старого замку і не стали будувати ще двох бастіонів. Такого безпрецедентного архітектурного рішення ми більше не знаємо в Україні. Тому в ХVІІ ст. ми бачимо над Іквою два замки – старий і новий.

Новий замок мав надзвичайно важливе значення для родини князів Острозьких, адже такої кількості та розмірів підземель ми не побачимо в жодному іншому замку на території України. Гігантоманія, втілена в Дубенському замку, підсилює соціальне та історичне значення родини Острозьких у той період, а також їхнє матеріальні статки, які вони мусили надійно зберігати. Підтвердженням цієї тези слугує унікальний документ – реєстр скарбів 1616 року, якого не знайдете в будь-якому іншому замку.

Януш Острозький, будуючи замок у Дубні, знав, що це буде його головна резиденція зі сховищами, які зберігали скарби ще його діда. Тому за розмірами він удвічі перевищує площу замку його дідуся в Острозі.

Дубенський замок таїть у собі ще багато таємниць, історичних аспектів, які потребують дослідження і до розуміння яких ми лише наближаємось.

Іван Касянчук, науковий співробітник відділу історії:

– Італійські будівничі збудували фортецю на замовлення князів Острозьких, «врізавши» його в дубенський рельєф, і в цьому їй немає рівних в Україні. Коли їдеш будь-яким українським містом, натрапляєш на замки десь обабіч, на пагорбі, а в Дубні відстань від замкового мосту до центрального майдану якихось кілька десятків кроків.

Навколо замку змінюється усе: територія забудовується, Іква втрачає свою повноводність, зрештою, змінюються покоління, а історична твердиня непідвладна часові. Протягом віків він зберігає свої основні риси – спочатку як оборонна споруда, невдовзі як центр світського життя Волині з пишними балами та бенкетами.

Нині – це унікальний історичний об’єкт, культурний і туристичний плацдарм. У мирний час бували періоди, коли чаша культурного життя тут, образно кажучи, переливалась через замкові мури. І я переконаний, що таку ж картину ми будемо спостерігати після нашої перемоги у війні – замок надалі розвиватиметься.

Упевнений: коли людина переступає поріг фортеці, вона стає більш патріотичною, освіченою, гідною своєї держави.

Надія Любецька, заступник директора Заповідника з наукової роботи:

– Наш замок відомий в Україні та за кордоном тим, що його заснували, збудували й проживали в ньому представники однієї й з найславетніших династій – родина князів Острозьких. Унікальність пам’ятки – в його неповторній архітектурі, адже двобастіонна фортифікаційна споруда, що має як риси середньовіччя, так і парадного стилю, – рідкість для України.

У порівнянні з іншими замками, фортеця в Дубні гарно збереглась, а її музейні експонати мають надзвичайну історичну, мистецьку та культурну цінність. Палаци князів наповнені духом таємничості та загадковості, яка заворожує туристів із перших хвилин перебування тут.

Усі, хто працює в замку – справжні фахівці своєї справи, живуть музейною роботою, цінують і примножують нашу історичну спадщину.

Петро Смолін, завідувач відділу охорони пам’яток:

– Замок побудований на перехресті європейських шляхів, тож усі важливі події, які відбувались у Східній Європі, так чи інакше залишили тут свій історичний відбиток. Як оповідає літописець, фортеця була закута в олово і броню і за всю історію ніхто не зміг її взяти приступом. Для Костянтина Івановича Острозького замок у Дубні був найбільш стратегічно важливим для формування потужного війська, яке брало участь у славнозвісній битві під Оршею 1514 року, де була завдана нищівна поразка московитам і продемонстрована міць і сила духу українського народу. Такі ж якості сьогодні демонструють і наші Збройні Сили у війні, яку розв’язав російський загарбник у ХХІ столітті. Впевнений, що і цього разу звитяга вже остаточно буде за нами.

Наталія Іванова, науковий співробітник відділу охорони пам’яток:

– Твердиня над Іквою відома тим, що жодного разу ні перед ким не капітулювала. Цей історичний факт постійно надихає наш колектив, зміцнює силу духу та об’єднує в період складних викликів, зумовлених війною. Ми як ніколи згуртовані й продовжуємо тримати український культурний фронт.

Наш замок унікальний тим, що об’єднав у собі різні мистецько-архітектурні стилі – він був одночасно оборонним і палацовим комплексом. Віками за його мурами зберігається певна магія. Адже в усі часи він притягував до себе неординарних людей. Це десятки видатних особистостей – від італійського архітектора Доменіко Мерліні, ірландського віртуоза ландшафтного мистецтва Діонісія Міклера до наших славних сучасників – Героя України, мистецтвознавця Бориса Возницького, художника Григорія Буняка, письменника Миколи Пшеничного…

Кажуть, що вдома й стіни допомагають. А позаяк замок – це для кожного з нас другий дім, то й атмосфера тут сприятлива для творчої праці.

Микола Мандзюк, завідувач відділу туризму, менеджменту та інвестицій:

– Дубенський замок нині є центром Асоціації «Via Regia Ukraine», координатором цього проєкту і культурного шляху в Україні. Цей факт, безумовно, виокремлює його серед інших замків України та додає йому авторитету. У найближчому майбутньому інноваційний у галузі туризму проєкт принесе вагомі результати.

Ірина Касянчук, молодший науковий співробітник відділу охорони пам’яток:

– Замок неповторний як за своєю історичною цінністю, так і за своїм сучасним розвитком. Для мене це перша робота, мій перший колектив, який, надіюсь, буде єдиний на довгі роки. Нам важливо залишатись і в майбутньому такою ж колоритною, самобутньою і непереможною установою, яка ставить перед собою найвищі цілі.

Еліна Посільська, завідувач відділу фондів:

– У цьому світі ніхто і ніщо не повторюється. Тому і наш замок – унікальний. Своєю архітектурою, історією, будівничими, людьми, які тут проживали та які нині працюють, популяризуючи історичну спадщину нашого краю. Таких предметів, які залишили нам у спадок власники замку, немає ніде. І наш колектив цим пишається.

Юрій Шесталюк, завідувач філії інформаційно-телекомунікаційних систем:

– У замку мене найбільше вражає велика повага до нашого минулого. Саме тут відчуваєш, що наша історія не лише давня, але й безперервна. Не перестаю захоплюватись тим, як змінився замок за останні десять років. І колишнє і нинішнє керівництво Заповідника зробило усе можливе, аби історична перлина Волині не повторила сумної долі багатьох зруйнованих часом та байдужими людьми замків України.

Не зважаючи на обмежені фінансові можливості, а нині ще й воєнний час, в установі постійно генеруються нові ідеї, які колектив успішно реалізовує. І я впевнений, жоден форс-мажор не завадить нам здійснити найамбітніші плани.

Ольга Гавриленко, краєзнавець, ветеран Заповідника:

– Замок має надзвичайно притягальну силу для туристів. Тут панує особлива енергетика – вона навіть присутня в тих скромних осінніх букетиках квітів, які стоять у світлиці Бориса Возницького. І наші відвідувачі з різних куточків України це відчувають, особливо зараз, коли триває війна. І йдуть за позитивом, душевним спокоєм, який дарує їм Дубенський замок.

Леся Поперецька, провідний екскурсовод:

– У замку я маю щасливу нагоду спілкуватись з туристами на лише з України, а й з-за кордону. Взаємний обмін позитивними емоціями від цього спілкування, незабутні враження від знайомства і бажання нових зустрічей – усе це дарують мені замкові будні. Тому так хочеться миру…

Наталія Муха, провідний екскурсовод:

– Не уявляю своє життя без подорожей. І наш замок для мене як невеличкий український Ватикан. Таке собі історичне містечко в межах Дубна. І якщо у вас буде можливість посидіти з книгою біля замкового фонтану, ви відчуєте справжній релакс, бо це місце гарного настрою, сили та натхнення.

Юлія Мацюк, молодший науковий співробітник відділу історії:

– Для мене унікальність замку в його постійному розвитку через реалізацію нових грантових проєктів, залучення інвестицій, зустрічі з неординарними персоналіями, дотичними до історії та культури нашого народу. Таким чином відкриваються нові можливості для становлення кожного працівника як фахівця і особистості. Тому вдячна колективу замку за можливість щодня пізнавати щось нове і розвивати себе як personality.

Леонід Кічатий, директор Державного історико-культурного заповідника м. Дубна:

– Переконаний, що серцевина унікальності Дубенського замку – це його колектив. Адже люди, які тут працюють, – чесні, справедливі, перспективні, сучасні, ерудовані, мудрі, працелюбні та патріотичні.