Загальні новини

А чи були ви в Дубно?… А чи знаєте ви, що воно на мапі нашої Держави одне з найдревніших міст? Воно те місто, яке потребує вашої уваги, як коштовне каміння особливої огранки. Воно водночас молоде і древнє, похмуре і ввічливе до своїх гостей. Дубенчани пишаються його багатою історією, шанують за його історико-культурну спадщину, але, на жаль, в цьому аспекті, воно беззахисне як немовля, що потребує допомоги.


Дуже часто ми про це забуваємо, одягаючи його в неохайні забудови, що спотворюють зовнішній вигляд історичного міста. Такі необдумані вчинки не привертають, а лише відштовхують увагу тих, хто начитавшись з різних джерел про історію Дубна бажає сюди потрапити, думками поринути у минуле, поглядом оглянути ті вулички та пам’ятки, які будувалися сотнями років тому, доторкнутися до історичної спадщини. Але, часто туристи не отримують те, що очікують.

У центральній частині Дубна стоїть старовинний замок князів Острозьких, який є перлиною нашого краю, гордістю для дубенчан, серцем міста. Цей туристичний об’єкт залюбки з відвідувачами поділиться яскравими спогадами про історичні події з минулого, приверне увагу до цінностей, що розміщенні у виставкових залах, до історичних постатей, до невичерпаної археологічної спадщини, зуміє здивувати та зачарувати різновікову категорію, тих, хто не байдужий до власної національної історії. Тих, хто бажає дізнатися, ким були його діди-прадіди. Чим займалися? Що цінували? До чого прагнули?

Історики вірять фактам, науковці – дослідженням, археологи спрямовують свій погляд на знахідки, ігші віддають перевагу художній літературі, адже, завдяки просторовій уяві письменника, їхньому таланту яскраво виражати свої думки на папері, краще сприймаються будь які історичні події, які згодом ти аналізуєш, даючи їм об’єктивну оцінку.


До таких видатних письменників, які складають славу і гордість світової культури належить і Микола Васильович Гоголь (1809 – 1852 рр.). У весняну пору минулого року ми відзначали 210 річницю від дня народження найзагадковішого письменника світу, доля якого, як і творчий шлях оповита дивовижними таємницями та легендами.

Скажіть, хто не задавався простому запитанню, Микола Гоголь, український чи російський письменник? На сьогодення – це питання актуальне і відкрите. Для росіян він «Николай Васильевич», для українців – «Микола Васильович», для італійських друзів – «синьйор Ніколо», для людства, він просто Гоголь, геніальний письменник, великий чародій слова, для нас дубенчан – він є автором історичної повісті «Тарас Бульба» на сторінках якої увіковічене наше славнозвісне м. Дубно

У 2020 році минає 185 річниця від виходу в світ збірки «Миргород» (1835р.), куди увійшли чотири повісті: «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба», «Вій», та «Повість про те, як сварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». Ця збірка позиціонується, як продовження збірки «Вечора на хуторі біля Диканьки». Доречно зауважити й те, що її твори, а особливо повість «Тарас Бульба», спрацювали на користь української ідеї, тому й базуються на українському фольклорі та є взаємопов’язаними. Безумовно, Гоголь народився в Україні, на Полтавщині. І батько, і мати його були українцями. Батько його писав п’єси українською мовою, сюжети яких згодом використовував його син.

Дитячі та юнацьки роки письменника минули в українському середовищі. Тому, й українська стихія в творах письменника надзвичайно сильна. Він не лише використовує українську лексику, а й перекручував російські слова на український намір. Загалом, мова його творів далека від класичних зразків мови російської

Сьогодні, про Гоголя говорить і як про історика. Він прагнув написати історію України,

У 1833 р. в листі до Максимовича Микола Васильович писав : – «Ніщо так не заспокоює, як історія»

Він вивчає літописи, спеціальну літературу, детально досліджує пам’ятки народної творчості. Певний час займається й викладацькою діяльністю. На кафедрі загальної історії в Київському університеті читав історію середніх віків для студентів ІІ курсу філологічного університету. Але, не всі схвалювали його викладацьку діяльність. Ось, наприклад, письменник Котляревський іронічно називав його – «наш самовпевнений історик» або «наш самозванець-професор».

У листі до Максимовича від 12 лютого1834 року Микола Васильович повідомляє про намір написати історію України у чотирьох великих томах. Дослідники життя і творчості письменника стверджують, що було написано лише два томи, але автор не поспішав їх видавати. На жаль, доля їх не відома. Тому, доцільно й наголосити, що значна частина його художніх творів ґрунтується на історичних фактах, житті населення, художньо обґрунтованих письменником.

Повернемося до збірки «Миргород» за (1835 р.), в якій особливе місце займає повість «Тарас Бульба». Ця перша редакція повісті до певного часу була невідома читацькому загалу. Читачеві, пропонується справжній «Тарас Бульба», якого, ані українці, ані європейці майже не знають. Як ми знаємо, не кожен шедевр задовільняє офіційну критику. Занадто українською видалася ця повість «великоросам» і вони почали домагатися аби Гоголь її переробив. І ось, у 1842 р. у другому виданні збірки «Миргород» з’явився новий варіант повісті «Тарас Бульба» відкоригований та виданий у Петербурзі.

Друга редакція повісті мала три нових розділи й загалом була значно довшою за першу. Докорінно змінилася характеристика запорізьких козаків, які палко бажають аби Україна «приєдналася» до Росії. Вони постають як палкі русофіли, що видають передсмертні фрази на кшталт «хай прославляється навіки вічні свята православна російська земля». Їх називали російською силою. До офіційної промови Тараса Бульби додали славу про православну віру та царя. Але, найголовніше у книзі замість назви Україна постала «Южная первобытная Россия».

На жаль, у шкільній програмі ми читали та вивчали саме ЦЮ відкориговану версію

Велика кількість сюжетних подій відбувались дещо інакше у другій редакції, особливо відрізнявся фінал – в другій версії повісті Тараса Бульбу спалюють, а в першій – лише беруть у полон. У другій версії, бойові дії описані більш детальніше, ніж у першій. Ідеологічні правки траплялися майже у кожному розділі повісті. На жаль, у шкільній програмі ми читали та вивчали саме ЦЮ відкориговану версію.


На сьогоднішній день, завдячуючи титанічній праці та таланту українського письменника Василя Шкляра – у Дубно 16 липня 2017 році на літературно-мистецькій сцені під час проведення щорічного рок-фестивалю «Тарас Бульба» відбулася презентація книги «Тарас Бульба». Саме завдяки перекладу з російської цей твір вийшов друком ще у 2003 році у київському видавництві «Дніпро» в такому варіанті, в якому вперше з’явився у гоголівській збірці «Миргород» (1835 р.). Переклад високо оцінили українські критики, але в українофобських колах України переклад був сприйнятий негативно.


А тому, що ця повість безпосередньо спроектована на наше місто в період XVI – XVII століть. Частково відповідь на дане запитання можна прочитати у висловах доктора історичних наук Санютковича-Бережного, який наводить цікавий факт: рід Гоголя походить з Волині… (Літопис Волині 1953 р., №1. Нью-Йорк – Буенос Айрес. – с. 37).

А уродженець с. Мирогоща Дубенського району, видатний інженер, публіцист і громадський діяч Арсен Шумовський (Канада) залишив нам такі рядки: «В селі Дитиничі біля Судобич на Дубенщині є… гарний струмок з піскуватим дном, дубовий гай і невеличка могила серед чотирьох дубів – «Андрієва могила»; казали люди, що Тарас Бульба був історичною постаттю» (Шумовський А. Ляховське гніздо // Літопис Волині – 1956 р. № 3. – Нью-Йорк –Боенос-Айрес. – с. 36).


Але чи був письменник в Дубні особисто- поки що немає жодних документальних свідчень. Можливо, в Дубні мешкав хтось із Гоголевих знайомих і розповідав йому, навіть схему міста змалював із спорудами середньовічними та ходами підземними.

Доречно доповнити, що прототипами багатьох персонажів у повістях Миколи Васильовича була його рідня та ті люди, з якими він встиг познайомитись під час проживання на Україні. Ось наприклад, прототипами Тараса Бульби та його синів Остапа і Андрія були далекі предки всесвітньовідомого етнографа, мандрівника і дослідника Миколи Міклухо-Маклая. Повсюди, куди б не закидала його доля возив він із собою повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба»

Цьому було пояснення.


Їхній далекий предок Охрім Міклуха був курінним отаманом у Війську Запорозькому. За визволення України з-під польської кормиги воювали і його сини: Омелько, Назар і Хома. Один із його синів закохався у польську панночку, зрадив козаків, перейшов на бік ворогів сховавшись із ними в обложеній запорожцями фортеці. Соромно стало Омелькові та Хомі перед товариством, вирішили викрасти брата-відступника, аби віддати його під козацький суд. Вилазка майже вдалася, та при відході з фортеці брати наткнулися на варту. Ухилитися від сутички не вийшло: Хома кинувся на ворогів, власним життям дав змогу Омелькові, який тягнув на спині зв’язаного Назара, дістатися до своїх. За зраду віри і смерть молодшого сина Охрім Макуха власноруч стратив Назара. Цей епізод і надихнув Гоголя на створення колоритних постатей – полковника Бульбу, його синів Остапа і Андрія…


У Остапа Гоголя було двоє синів приблизно одного віку, які навчалися у вищому навчальному закладі Львова й один з них (старший) загинув у 1671 році від рук жовнірів під час оборони Могилева, а інший, невдовзі, в 1674 році перейшов на бік польської шляхти, які перед тим вбили його брата.


Які в певний час були союзниками поляків, як от Сава Чалий (якого було страчено у 1741 році після служби полковником у приватній армії польського шляхтича, і чию страту наказав виконати його власний батько за зраду української ідеї), Павло Тетеря (гетьман Війська Запорозького, у різні роки провадив то антимосковську то антипольську політику; вмер від отруєння за загадкових обставин).

Про них Гоголь дізнався з українських народних пісень, як: «Пісня про Саву Чалого», «Тетеря», «Зрадник Тетеренко», «Вбивство Тетеренка» тощо. В той час вони виходили друком у 1830-х роках окремими виданнями у кількох збірках різного авторства (й до збору україномовних пісень для деяких з тих збірок доклався й сам Гоголь). Зокрема, мова йде про такі збірки україномовних пісень 1830-х років, як «Українські народні пісні» (рос.«Украинские народные песни»), видану у 1834 році у Москві етнографістом-фольклористом Михайлом Максимовичем, «Запорозька старезність»(рос.«Запорожская старина»), видану у 1833 році у Харкові етнографістом-фольклористом Ізмаїлом Срезневським та «Малоросійські та червоноруські народні думи й пісні «(рос. «Малороссийские и червонорусские народные думы и песни»), видану у 1836 році у Санкт-Петербурзі етнографістом-фольклористом Платоном.


1 квітня у 2009 році, коли весь світ вшановував ювілейну дату – 200 років від дня народження геніального письменника Гоголя Миколи Васильовича численними заходами, то наше Дубно не стояло осторонь. У Дубенському замку була проведена Міжнародна науково-теоретична конференція та виданий збірник «Дубно – Гоголю» з тезами наукових доповідей та повідомлень. Також, делегація від Державного історико-культурного заповідника м. Дубно приймала участь у поважному форумі Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського нашої столиці – Міжнародній науковій конференції «Микола Гоголь і Світ ХХІ століття», організаторами якої стали Національна Академія Наук України, Український комітет славістики, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Київський славістичний університет.

• У Дубенському замку під час проведення нічної екскурсій оживають постаті Андрія та його коханої полячки, проводиться на замовлення пішохідна екскурсія містом: «Слідами Тараса Бульби», яка ознайомлює туриста з пам’ятками архітектури, підземеллями, оборонними спорудами, а також з певними речами, що описані Великим Гоголем у повісті
• У Дубні, відбувається й щорічний рок-фестиваль «Тарас Бульба» (започаткований з 1991-9994 рр., 2002-2013 рр., 2017 р. та понині, після 12 липня по завершенню Петро-Павлівського посту)
• У науковій бібліотеці Державного історико-культурного заповідника м. Дубно збережено не один десяток видань приурочених творчості Гоголя
• На Майдані, в центрі міста-твердині стоїть меморіал, як символ боротьби за волю та незалежність України, і як не дивно, кожен в ньому вбачає великого ватажка війська запорозького Тараса Бульбу
• Український Кобзар Тарас Григорович Шевченко став першим творцем ілюстрації до повісті Гоголя «Тарас Бульба» (1842 р.).

Він змалював зустріч Бульби з синами, що приїхали додому після закінчення Київської академії. Тому, можливо у шевченківському «Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже!»…він хотів донести нам, що Гоголь хоча і був українцем, і мислив як українець, але судилося йому стати великим російським письменником, тому, переживав він велику трагічну роздвоєність, що полягала у глибинних суперечностях його національного самоусвідомлення, і можливо, це було однією із причин душевного виснаження й зламу, що призвели його до творчої кризи і передчасної смерті.